Олеський замок (XIII–XVIII століття): одне із 7 чудес України!

На початку своєї історії Олеський замок був справжнім воїном. Після розпаду Київської Русі у ХІІІ сторіччі, він відчайдушно відбивав атаки хана Батия та його Орди. Все ХІV ст. за замок билися поляки з литовцями, котрих підтримувала також українська шляхта. Затяте протистояння не припинилося навіть коли у 1385 році Королівство Польща та Велике Князівство Литовське об’єдналися в одну державу. Олеський замок продовжував міняти своїх володарів. А у другій половині XV ст. на цих землях знову з’явилися татари…

Лише з 20-хх років XVI ст. тут розпочинається більш-менш спокійне життя. У 1605 році Олеський замок став власністю руського, чи то пак українського шляхтича Івана Даниловича. І саме у Олеському замку у 1629 році народився його славетний онук, один з найвідоміших польських королів, переможець турків під Віднем — Ян III Собеський. Служив у Даниловича й Михайло Хмель, батько Богдана Хмельницького. Сам український гетьман теж згодом з’явився в цих краях. Зі своїми козаками у 1648 році під час Визвольної війни.

Наступні сторіччя Олеський замок постійно змінював власників — шляхтичів, магнатів, аристократів. Останні з них не надто дбали про маєток. У 1806 році замок пережив сильну пожежу, у 1838 році — землетрус. Втім, люди зашкодили замку не менше. Самі господарі у пошуках скарбів руйнували стіни, розбирали каміни, підлогу. Наприкінці XIX століття Олеський замок вже являв собою суцільну руїну. Тоді мешканці Львову зібрали кошти на його викуп у власність держави. Замок потроху почали приводити до ладу, у його стінах працювали інтернат та школа. Але влада знов мінялась. При більшовиках навіть почали розбирати стіни Олеського замку на цеглу, потрібну для побудови корівників. На щастя довести цю “справу” до кінця не вдалося.

Після Другої Світової було розроблено детальний план реставрації Олеського замку, а згодом твердиню передали Львівській Картинній Галереї. У 1989 році Олеський замок офіційно отримав статус музею-заповідника. Тепер побувати тут може кожен.   

Майбутній король

Це сталося 17 серпня 1629 року… Лютувала жахлива негода, а на додачу Олеський замок атакували татари. Саме такого недоброго дня у магната Якуба Собеського народився син. 

Немовля, що заходилось криком, бережно поклали на мармуровий стіл і… раптом замок здригнувся від страшенного удару грому! В ту ж секунду важкий стіл під дитинчам розколовся навпіл. 

“Це знак! Народилася велика людина!” — почали виголошувати оточуючі. І це була правда. Адже новонародженим був майбутній “…з Божої ласки король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфляндський, Київський, Волинський, Смоленський, Сіверський і Чернігівський”, переможець турків та національний герой Польщі, Ян III Собеський.

Монах-самогубця

Є поруч з Олеським Замком старовинний монастир. Якось, на день св. Антонія, прийшли туди на зцілення та відпусту гріхів тисячі прочан. Та не судилося їхнім сподіванням сповнитись, адже свято спотворила чорна звістка — один з монахів, Ян Каспер, вчинив самогубство. Невідомо чому, але чернець стрибнув у глибоку криницю поруч з замком. З тих пір душа його блукає серед старовинних стін і не знаходить спокою.

А місцеві кажуть, що все було не так. Ні, монах він-то був. Але слава за ним йшла розпусника та п’яниці. Тому братія, стомившись від гріховності гульвіси, замурувала того серед стін Олеського замку, де бідолашний й помер. Подейкують, що навіть скелет у рештках монашого вбрання при реконструкції знайшли! Але це не точно…

Нещасливе кохання

Була у володаря Олеського замку, Івана Даниловича, красуня-донька на ім’я Марціана. І закохався в неї Адам Жолкевський. Юнак то був шляхетний, та не досить заможний. Данилович поблажливо ставився до Жолкевського, тому не давав офіційної відмови Адамові. Але за його спиною все підшукував для дочки багатого чоловіка.

Одного разу, перебуваючи в Олеському замку у гостях, Жолкевський дуже надокучив Івану Даниловичу своїми шлюбними пропозиціями. Роздратований старий не стерпів і сказав своє рішуче і суворе “Ні!”. Хлопець був настільки приголомшений, що на очах в усіх дістав пістоля та пустив собі кулю у скроню. А Марціана, втративши коханого, померла від горя. Тепер ходять вічно молоді закохані коридорами замку, шукають одне одного, та не можуть знайти…

Все розпочалося з ретельного вивчення об’єкту. Ми особисто їздили у Олесько на Львівщині, фотографували замок з дрону, вивчали його особливості. Далі архітектори створили креслення і процес пішов!

Що з чого зроблено?

Цеглинки ми виготовляли з ПВХ, скульптури та декор — теж.  Ліхтарі, поручні та флюгер — мідні. А от для даху використана справжня деревина: сосна, вільха, липа та горіх. Здебільшого все це ручна робота.

Всередині замку облаштовано справжній інтер’єр. Тут є каміни, картини та навіть внутрішнє освітлення. 

Просто цифри. Але які!

• Стіни замку зведені з 10 000 цеглинок
• Дах замку складається з 1216 окремих дощечок 
• Для мініатюри виготовлено 91 вікно та 14 дверей
• Сумарна довжина довжина кроквяної системи — 20 метрів

Так, в нашому Олеському замку все майже як у реальному житті. Та навіть трішечки краще! Адже тут Адам Жолкевський таки побрався зі своєю Марціаною, монах Ян Каспер жив довго і щасливо, пожежі та землетруси ніколи не траплялись. Привиди, що блукають мініатюрними коридорами, зовсім не страшні, а татарське військо підходить під стіни виключно щоб закатити грандіозний бенкет. Такі чудасії зазвичай відбуваються глибоко вночі, коли ніхто не бачить, тож повірте нам на слово. Або не вірте, бо ми ще ті мрійники 🙂  

Краще скажіть, як вам Олеський Замок у Miniland? Чи були ви у справжньому? Напишіть свої враження у наших соцмережах, нам дуже цікаво!